Соррель де Ліон. Насіння. Rumex acetosa L.

Соррель де Ліон. Насіння. Rumex acetosa L.

Інша назва рослини – «зозулине м’ясо» – за старовинною легендою, поїдаючи насіння, птахи очищали свій голос.

Історично щавель використовували для боротьби з цингою завдяки вмісту в ньому вітаміну С.

Для зберігання листя сушать, заморожують або солять. Листя щавлю вживають в їжу не тільки у відвареному вигляді. З них також готують салати або гарніри, ними можна фарширувати пироги, домагаючись неповторного смаку.

Щавель містить багато вітаміну С, каротину і мінеральних речовин. У них багато щавлевої кислоти, яка перешкоджає всмоктуванню кальцію в кишечнику.

З щавлю можна приготувати супи, рагу і вітамінні салати.

Зелене листя щавлю містить до 3% білка, 2,8% вуглеводів, різні мінеральні речовини, каротин (до 6 мг%), флавонглікозид, С (50-60 мг%), вітаміни В1, В2, А, РР, 3% білка, яблучну кислоту, лимонну кислоту, щавлеву кислоту.

Зовнішньо відвар коренів застосовують при шкірних захворюваннях, корості. Відвар з насіння використовують як компрес для загоєння опіків. Свіже подрібнене листя прикладають до саден для прискорення загоєння. чай 2 ч.л. висушеного листя заливають ¼ л окропу. Настояти 10 хвилин. Пити по 2 чашки щодня. Для зовнішнього застосування використовується як компрес і для обмивання шкіри. Чай із сухого листя використовують як всередину, так і зовнішньо при шкірних захворюваннях.

Щавель виростає до 30 см. Багаторічник. Добре зимує.

Щавель вирощують кожні 4 роки в іншому місці.

Сіють з березня по червень, або з серпня по жовтень на постійне місце. Щавель не любить пересадку з розсади.

Насіння в упаковці по 10 шт.

www.heartgardenstudio.eu